Сторінки, скроплені любов’ю
(за романом Колін Маккалоу «Ті,що співають у терні»)
КолінМаккалоу
(нар. 1 червня
1937р.)
Письменниця
великого дарування Колін Маккалоу (англ.ColleenMcCullough) народилася 1 червня
1937р. у м.Веллінгтон (Нова Зеландія).
Із дитинства вона була начитаною дівчиною і навіть пробувала себе у віршах. На
жаль, не розгледівши таланти доньки , батьки
змусили Колін вибрати медицину як
майбутню професію(Сіднейський університет).Декілька років працювала за
професією, а потім подалась в Лондон, де
взялась займатись науковою діяльністю. Свій дебютний роман «Тім» Колін Маккалоу
вийняла із шухляди 1974 року. Світ уже тоді почав закохуватись у її рядки. Та
таланти Колін бажали більшої слави, і через три роки був опублікований
знаменитий роман «Ті, що співають у терні», який взяв на себе роль міжнародного
бестселера і підкорив світові книгарні.
«
Є легенда про пташку, що співає лише раз у житті,співає милозвучніше за
будь-яку істоту на всій землі. Щойно покинувши гніздо, ця пташина шукає тернину
і не заспокоїться, аж поки не знайде . А потім ,співаючи серед нещадно гострих
гілок, врешті-решт наштрикується на
найдовшу та найгострішу колючку.
Помираючи, вона долає біль і своїм співом перевершує жайворонка та солов’я. Лиш
одна бездоганно-прекрасна пісня,ціна якої – життя. Але її заціпеніло слухає
увесь світ, а Бог на небесах – усміхається. Бо найкраще досягається ціною
великого болю…Принаймні так каже легенда.»
«Ті, що співають у
терні»(англ. TheThornBirds) – роман,написаний австралійською письменницею Колін
Маккалоу у 1977році. Цю сімейну сагу
можна назвати частково автобіографічною, адже сама письменниця була родом з
Нової Зеландії, багато переїздила, як і герої роману,а згодом жила у Сіднеї та
Лондоні. Важливу роль зіграло й те, що мати Колін так, як і мати Фіона Клірі із
твору, була родом із племені маорі - корінного населення Нової Зеландії.
Письменниця добре знала історію своєї сім’ї, а тому вправно використала це у
книзі, яка підняла її на вершину слави.
«Ті, що співають у терні» - це один з тих нечисленних
випадків,коли назва книги одразу налаштовує читача на певний настрій, у якому завжди більше знаків
питання, ніж відкритих відповідей. Головні герої роману співають свою пісню, не зважаючи на пекуче
терня… Та все ж розплата прийде , ціна якої – життя. Історія розпочалась в 1915
році і пройшла через половину століття. В центрі сюжету - життя сім’ї Клірі, що подолала шлях від
новозеландських бідняків до правителів однієї з найбільших австралійських ферм
Дрогеди. Роман складається з семи частин, кожна з яких є продовженням першої і названа іменем героя
твору. Автор визначила хронологічні рамки
для кожної з них: Мегі(1915-1917), Ральф(1921-1928), Педді (1929-1932),
Люк( 1933-1938), Фіона (1938-1953), Дейн( 1954-1965), Джастина (1965-
1969). Частини зуміли відкрити про свого
героя більш , ніж достатньо, але менш ,ніж треба того, щоб закрити книгу.
Початок роману став класичним. З першої фрази автор задає творові ритм. На
перший погляд, письменниця майстерно створила портрет чесної сім’ї. Педрік
Клірі – багатодітний батько, серед яких лише одна донька – Меган. Все життя він
важко працює заради кусня хліба на столі, забуваючи про увагу до дітей,яка їм
так потрібна. ФіонаАрмстронгКлири – дружина Педді і мати його дітей,яка
пожертвувала власним аристократичним походженням заради чистої батьківської
репутації і майбутнього для свого позашлюбного сина Френка, якого вона любитиме
понад усе над світі, адже він плід її великої любові до одруженого чиновника.
Усі герої роману сповнені глибокого
драматизму, але діють в реальних обставинах. Колін Маккалоу вміло
схарактеризувала кожного з них,
звертаючи увагу на дрібниці,які часто-густо відкривають карти про свої власників. Можна сміливо
сказати, що вся книга є однією великою інтригою родини Клірі. Починаючи від
загадковості фаворитів Фіони серед всіх дітей і закінчуючи схожістю сина Мегі з
отцем Ральфом де Брикасаром. Впродовж усієї книги Колін Маккалоу тримає своїх читачів
в тонусі , посипаючи кожну таємницю пекучим перцем.
Кохання, яке заслужило на епітети «чисте» та « справжнє»
назавжди скропило сторінки сімейної саги
Колін Маккалоу «Ті,що співають у терні». Воно пройшлось по рядках, залишаючи
після себе, мокрі від сліз читачів ,літери...Але спромоглось не втратити ту істинну чистоту, ту спокутовану гріховність, ту велич почуттів, що мали
феноменальне самовладання заради можливості стати довершеним священиком.
Титанічна любов, що приходить , не спитавши, та йде, не попрощавшись. І немає значення, ким вони були на час її
візиту: маленькою десятирічною Мегі чи на вісімнадцять років старшим від неї
отцем Ральфом де Брикасаром, який давним-давно схилив всі свої амбіції у ногах
Господа. Але ж кохання не можна стримати, а отже, боротьба священика за власну
душу приречена на поразку.
Боротьба добра і зла у творі розгортається на
тлі мальовничої австралійської природи. Кожна картина несе в собі національний
австралійський колорит. Його відтворенню сприяють описи побуту, господарства,
садів, посипаних трояндами.
Книга «Ті,що співають у тернах»
заполонила світ ще у далекому 1977. Та продовжує встановлювати рекорди серед
читачів і сьогодні. Згідно з дослідженнями, кожну хвилину продається два
примірники у світі. Ця книга – це не просто любовний роман. Це сага , яка
помістила в собі вічну боротьбу між добром і злом, між життям і смертю, між
гріхом і молитвою, між Богом та жінкою. І попри те, що деякі моменти суперечать
законам Церкви, вона таки є тим зразком правильної любові, любові до жінки
,насамперед, як любові до ближнього. Отець Ральф побачив маленьку Мегі ще, коли
дівчинці було якихось десять років. І вона стала для нього тим єдиним творінням
його життя, цією ідеєю ,яка не мала права на народження. Колін Маккалоу показала
всі сторони великого серця Ральфа де Брикасара. Вона спромоглась знайти серед безмежної відданості Богові
місце для неї – троянди всього його
життя…Та Колін Маккалоу відвела особливе місце і для любові жінок із сім’ї
Клірі до плодів їхнього кохання –
позашлюбних синів Френка та Дейна. Письменниця показала все те, на що спроможна
закохана жінка в години розпачу і, що
рятує її від бажання піти з життя. Вона ще раз і ще раз довела, що непослух
Господові карається найбільше і від цього нікуди не втечеш. Все життя Мегі
ігнорувала Бога в своєму житті, вважала Церкву конкуренткою, яка забрала в неї
повітря – отця Ральфа. І кінець кінцем небесний суд виніс їй найбільший вирок
для матері – смерть сина.
Колін Маккалоу вміло розкриває всю
боротьбу Ральфа за свою душу,який «був, безумовно, свідомий всіх своїх
принад,але ці принади супроводжувалися істинною незайманістю». Чи має право
священик на гріх?! Якщо так, то якою має бути кара за скоїне? Один раз
покохавши , Ральф зберігатиме любов до Мегі
поряд з любов’ю до Господа. У
молитовнику лежатиме зів’яла троянда як символ його воістину чистої
любові , що робитиме цій книзі лише честь. Коллін пішла наперекір всім догмам і
переконання, зрівняла із землею будь–які принципи, що стосувались католицької церкви. Вона показала нам
священика, насамперед, як чоловіка, якого лише довгі години,проведені у
молитвах, втримали від того, щоб покинути посаду і податись назустріч почуттям.
Та попід руку із забороненим коханням в книзі розкрита низка й інших проблем,
серед них: проблема віросповідання, проблема сім’ї, дружби, любові між батьками
і дітьми, проблема багатства і бідності, впливу в’язниці і фанатичного
прагнення до недосяжного. Кожна з них є вершиною героїчного напруження. Також
Маккалоу порушує філософські питання буття,аналізує психіку героїв, а конфлікти
переважно розгортаються між людьми з
різними світоглядами.
Впродовж усього роману письменниця не
докоряє своїм персонажам, не звинувачує їх …Все, що вона собі дозволяє,це
показати нам дві сторони однієї медалі, показати наскільки безсилі люди у
помсті самому Богові, наскільки болісні поразки в бою з власною долею,
наскільки тягар провини породжує страхи перед сповіддю Господові. Таким чином,
ми бачимо , що роман-сімейна сага являє собою живий відгук на всі заборони у
суспільстві та в церкві. Читаючи його,
можна сміливо сказати, що авторка не
була в опозиції,коли писала майбутній бестселер. Маккалоу була однією з тих,
хто найбільше хотів,щоб нещасні були щасливими. Та, попри все, вона
видресирувала всі почуття своїх героїв до собачої покірливості та запроторила
їх на задвірки проникливого розуму. ЇЇ герої прожили кілька життів за пів
століття в боротьбі за самих себе ,але загубились у натовпі швидше,ніж годинник
пробив хвилини останнього подиху. Всі вони навчились насолоджуватись вином, не
ковтаючи, бути заручником прекрасного, не забруднюючи його, і вірити , що
«найкраще досягається ціною великого болю». Книга «Ті, що співають у терні» має
свої символи,через які письменниця доносить до нас емоції, що важко передати
словами. Вона змушує нашу підсвідомість напружитися і уявити собі «трояндовий
попіл» як колір , що перейшов межу від дитинства до жіночності, червону мантію
кардинала як символ підвищеної влади над світом, але не над собою, пташку,що
співає, як символ терпеливості заради насолоди. Символіка твору пройшлась
вітром по сторінках,залишаючи після себе
,золотом карбовані, символи з подвійним, а інколи - з потрійним значенням.
Письменниця втілила ідею роману і в
темі, і в характерах, і в конфліктах, і в емоційному настрої. Все зводилось до того, що,яким би не був
солодким заборонений плід, за нього прийдеться платити. Почуттями, серцем, врешті-решт
-власним сином,але розплата прийде. І ніхто не буде питатись,чи були сили не
піти на гріх, чи вистачало віри ,щоб відвернутись від спокуси. Можна бути
професіоналом у вихованні власного духу,але бути безсилим перед приборканням
мелодій свого серця. Можна бути впевненим у своїй вірі в Господа,але одного дня опустити голову
перед коханням і до кінця життя не насмілитись подивитись у власне відображення
в дзеркалі. Що б там не було, але титанічна любов завжди збиратиме податки… Обережність за нами.
У 1983 році роман був екранізований в США у
форматі телесеріалу під аналогічною назвою «Ті,
що співають у тернах» у головних ролях з Річардом Чемберленом(РальфРауль де
Брикеасар) та РейчелУорд (Меган «Мегі» Клири). Режисер ДерілД’юк наважився
намалювати картину у всіх її барвах та особливостях, перенісши сторінки роману
на кінематографічну плівку . Чотири серії,як чотири живих легенди, назавжди
стануть фаворитами мільйонів.
«Ті, що співають у терні» - зіркові
хвилини незрівнянної Колін Маккалоу. Саме за цією книгою її почав визнавати
світ. У її ногах впали тисячі троянд, посипаних славою. Взявши один раз в руки
ручку, вона назавжди зайняла собі місце на світовій літературній арені. Пізніше
Маккалоу напише ще безліч новел та біографій, детективів та романів,але ,як відомо
, «Ті,що співають у тернах» заспівали бездоганно-прекрасну пісню ,ціна якої
велика слава та світове визнання.