Його картини дихають талантом...

Поєднання краси та  вміння дослухатись до власних глибин, відчуття характеру олівця і невід*ємне відчуття смаку - ось основні засади майстерності на шляху до створення живих полотен.

 Молодий італійський художник Дієго Фазо (Diego Fazo) малює картини, які важко відрізнити від справжніх фотографій. У свої 22-а  самоучка встиг оволодіти технікою фотореалістичних полотен за допомогою олівця та  вугілля. Свою кар*єру Дієго розпочинав як майстер тату , проте зараз працює тільки з графікою. Признається,що натхнення черпає від японських художників - Едо і Кацусіка Хокуцай .Багато критиків не дуже горять бажанням вірити любителю ,тому Дієго вирішив сфотографувати кожен свій крок до створення картин. Які ж тепер аргументи висунуть критики на свій захист?! 

Коли фотографія перетинає світ реального.. Коли холодний об*єктив може відчути більше , ніж  гаряче серце... Пам*ять у кадрах або виклик мистецтву - вирішувати нам!

World Men's Day

Панове чоловіки! Якщо жіноче населення вважає, що найближчий сплеск підвищеної уваги до сильної половини людства варто проявляти не раніше, ніж 23 лютого, то ви маєте повне право нагадати, що є й інша гідна дата .

Тепер ОФІЦІЙНО Всесвітній День Чоловіків відзначається у першу суботу листопада .Всім, хто  не знав про такі вельми важливі зміни  в українському календарі  "на перший раз" пробачається і дозволяється перенести свято нашої коханої сильної статі на сьогодні - 4 листопада. Як на подарунок цього дня чоловіки чекають, перш за все, на жіночу увагу. Тому , зі всією наполегливістю, любов*ю та бажанням починаємо штурмувати магазини, пробуджуємо  в собі кулінарні здібності та  вчимо напам*ять (покажемо свою любов!!!) хоча б кілька приємних побажань найдорожчим чоловікам.Крім того, не забудь і про родичів чоловічої статі, друзів і знайомих, подякуй їм за мужність, силу і тепло, які вони нам дарують. Вперед!)

До речі:

• Чоловік уже наполовину закоханий в кожну жінку, яка слухає, як він говорить (Френсіс Бекон)
• Жінки без чоловічого суспільства блякнуть, а чоловіки без жіночого дурнішають (Антон Чехов) 
• Чоловік - істота, протилежна по статі жінці ( тлумачний словник С. І. Ожеговаа).
• Скажіть пристрасно закоханому чоловікові, що кохана обманює його, представте йому двадцять свідків невірності його коханої, і можна тримати парі, ставлячи десять проти одного, що декілька люб'язних слів від неї спростують усі свідчення обвинувачів.(Джон Локк)
• Тільки остання любов жінки може порівнятися з першим коханням чоловіка. (О. Бальзак )
•  Чоловік, якби і зміг зрозуміти, що думає жінка, все одно не повірив би.(Дороті Паркер) 

Сповідь під дощем   

Коли Він  підійшов до мене , я , навіть не роздумуючи, почала шукати гаманець..А в голові тільки одне було:"Скільки дати? Гривню? Дві? Три? Головне, щоб відчепився!" Та раптом, ніби, читаючи мої думки, Він заговорив... Та так, що аж мороз по шкірі...
- А ти напевно ,як і я колись ,  сліпо віриш у силу цього мотлоху?!-  пробурмотів Він і, потираючи руки, вмостився біля мене. - Хм, молоді і наївні...Пані Цивілізація любить таких. А що я? А що тисячі таких, як я? Біля яких навіть гидко сидіти... Які зігнили тілом, але не душею..Душа, пані, вона не гниє. Вона живе пам*яттю , любов*ю , моментами...
  Дощ у 89-му пахнув айстрами..Пам*ятаю.. Ми танцювали під ним  після чергової вечері в ресторані і говорили про Її музику. В неї вона була закохана рівно настільки , на скільки в мене..Я не дозволяв собі ревнувати. Скрипка- це її перша любов, я ж - на все життя...Ми не планули днів, не думали про майбутнє. Ми жили вищим. Я - поет , вона - скрипачка. Не хочу брехати, її музика вміла закохувати.Софія була мисткинею своїх нот..ЇЇ мелодії стали ключем до мого серця. В цей вечір вона вперше призналась мені ,що кохає.Не можу сказати, що це стало несподіванкою для мене. Я знав. Кажуть, таке відчувається. Хотілось просто, щоб вона сама собі призналась. І - сталося. Краплі дощу змішались з нашими сльозами, сльозами радості і водночас страху перед одним одним. Ми гуляли мокрими вулицями, грілися до біса смачною  кавою з корицею, сиділи на холодних тротуарах і замість зірок рахували вікна у сонних будівлях.  Любов, розумієш, вона із неба.  В ту ніч я списав цілий записник,але передати всіх емоцій не вдалось в жодному з моїх "любительських". Так, я був п*яний від Неї, сидів біля ліжка і рахував її вії,  а в голові лише одне - музика... Курив на балконі і перебирав всі найкращі "ювелірки" в місті.
"Треба ,щоб чим більший камінь"- впевнено роздумував я і , не рахуючи грошей ( власнику  видавництва їх вистачало) , перебирав пальцями сигарети. Десь в кінці вулиці побачив бездомного з бродягою . " Це ж треба до такого докотитись !От я - ніколи..." - безжально і навіть не роздумуючи пробурмотів сам до себе я . Бог напевне в цей час також не спав... Наступного ранку я почував себе гірше в два рази ,ніж цей мій нічний "приятель": температура під сорок, синдром паніки , то холодно, то жарко...Я не міг вже плакати, потрібно було ще заїхати забрати сукню, і подзвонити ЇЇ мамі... Вона ще не знала. Я не знав ,які слова мені підібрати...Вперше  поетові не вистачало слів...Софія загинула. Цей дурень наїхав на неї,коли моя квіточка переходила дорогу до машини..Дальше нічого не пам*ятаю. Фатальний ранок...Кажуть , що "в сміливих щастя є".Неправда !!! В сміливих щастя забирають! Небо плакало за нею під мелодії скрипки , тільки в цей раз дощ пахнув гвоздиками. Я не зміг жити без неї , топив горе спочатку в кришталевих бокалах, потім в дешевших чарках , а потім - в одноразових стаканах  . Я втратив все, так і не змігши пробачити собі себе самого.  Я став тим, ким, як колись думав ,"ніколи" не мав стати. Перестав писати . Але не перестав любити. Ні на краплю менше. .Сьогодні рівно 23, а все як вчора: любов, і осінь, й цей проклятий дощ... А я живу, а так ніби й не жив...
   Хвилини три я дивилася йому у слід, не могла прийти до себе... Кава вже давно вистигла під холодними пальцями, а думки - вони  під наркозом, десь там, у 89...